Пенобетон

Проблема енергозбереження в будівництві, зазначена вимогами змін №3 до Сніп 2-3-79 «Будівельна теплотехніка», визначила інтенсивний розвиток напряму по створенню і виробництву ефективних дешевих матеріалів з високими теплофізичними характеристиками. Одним з найбільш перспективних матеріалів такого класу є екологічно чистий негорючий комірчастий пено- і газобетон.
Перевага при організації виробництва комірчастого бетону в даний час віддається неавтоклавному пенобетону із-за нижчих капітальних вкладень, мініенергоємності і простіший технології – в технологічному циклі відсутні процеси видалення окрайця і автоклавного тверднення. Крім того, високі тарифи на транспортні витрати вносять значимий вклад до ціни і знижують конкурентно – здатність продукції заводів великої потужності по виробництву газобетону. Таке положення робить виробництво неавтоклавного пенобетону на заводах малої потужності і будмайданчиках економічно доцільнішим.
Проте виробництво найбільш ефективного по теплофізичних параметрах пенобетону низьких марок по середній щільності є проблемним зважаючи на складність забезпечення стабільної комірчастої структури і високої міцності. Очевидно, що збільшення міцності при постійній щільності може бути забезпечене лише за рахунок підвищення міцності матриці пенобетону, зокрема за рахунок підвищення активності терпкого компонента, зниження водотвердого відношення, використання хімічних і мінеральних модифікаторів (мікрокремнезему, часток глинистої фракції і ін.), механо – хімічній активації терпкої речовини і ін. Вживання зазначених технологічних прийомів може істотно ускладнити технологічний процес, і тому їх впровадження має бути обгрунтоване технико – економічною доцільністю. Ефективним напрямом в технології пенобетону високої якості є вживання прискорювачів тверднення, а також терпких речовин типа, що швидко схоплюються і швидкотвердіючих, гіпсових, шлакосиликатных і інших, найбільш перспективними є шлакосиликатные цементы, для яких характерні висока міцність (80-120МПа) і високий темп тверднення на ранній стадії. Використання перерахованих технологічних прийомів практично не вимагає капітальних витрат при їх впровадженні.
На якість пенобетону значимий вплив робить дисперсність і стійкість пен, які залежно від форми, товщина плівок і інших чинників підрозділяється на три види: кульові, такі, що складаються з майже сферичних бульбашок, розділених досить товстими плівками рідини; поліедричні і проміжного типа – мікрогазові емульсії, внутрішня фаза яких утворена скупченням газових бульбашок(1).
Для приготування пенобетону використовуються поліедричні пени, такі, що складаються в основному з газової фази, розділеної на вічка тонкими плівками. Ці вічка мають форму многогранника, і пену розглядають як систему, об’єм якої щільно заповнений більш менш правильними многогранниками. Такі пени отримують шляхом інтенсивного обезводнення кульових пен або безпосередньо з малов’язкої рідини, тобто водних розчинів пеноутворювачів(1).

Страниц: 1 2 3 4 5 6 7 8

Адрес для трекбека | Комментарии RSS